Бізнес та судова влада. Що пов’язує та як “рішають”

300
переглядів

Ні для кого не секрет, що бізнес «по-українськи» це справа доволі сумнівна.

Наші журналісти періодично навідуються до культурної столиці України –міста Лева, для участі в судових справах між біснесменами. Спір полягає в тому, що відповідач прагне уникнути чесного поділу долі бізнесу!

Я вже мовчу про термін цієї тяганини та інфляцію, яка в рази зменшила ту саму долю…

Для цього втілюються в життя досить цікаві та заплутані схеми. Про них можна довго писати і ми це обов’язково зробимо, по закінченню спору!

Якщо коротко то фактично мати “судиться” зі своїми двома синами, один з яких є єдиним засновником відповідача, а інший директором. І що цікаво, рішення винесене на користь позивача є позитивним і для відповідача, так як направлене на те, щоб гроші залишилися в сім’ї та спрямоване на явне ухилення від виконання відповідачем своїх зобов’язань перед третіми особами. Такий собі “сімейний підряд”…

Центр журналістських розслідувань долучився до розглядів справ (їх вже не одна) рік тому, і з нашою присутністю, за словами адвокатів, справа рушила з місця. Сумніваюсь, що це випадковість, оскільки є чіткі підозри щодо доброчесності позивача і його намагання підірвати авторитет суду своїми домовленостями. Або ж ні…Можливо річ взагалі не йде про авторитет судової влади? Адже на кону досить значна сума, яку так не хочеться віддати власнику…

Ми помітили одну цікаву особливість, Львівський апеляційний господарський суд, чи то думаючи про свою безкарність, чи то ненароком, постійно змушує замислюватись, чим же керуються судді приймаючи рішення по даному спору, які суперечать фактам та доказам!

Хочу наголосити, що саме ця інстанція є суперечливою в своїх рішеннях! Оскільки вже не перший випадок необґрунтованого скасування рішень попередніх інстанцій та залишення в силі явно незаконних рішень суду першої інстанції! Ігнорування всіх доказів та прийняття до уваги нічим не підтверджених розповідей позивача. З яких пір суд вірить на слово?

Пройшовши не одне коло всіх інстанцій, вимальовується така приблизна схема – перша інстанція приймає законне рішення (звертаю увагу, що ми як незалежна сторона, вивчали матеріали справи і не займали жодної сторони), позивач з нетерпінням подає в “улюблений” Львівський апеляційний господарський суд, відверто проявляючи свою позицію, ніби його не лякає жодне попереднє рішення, адже все одно результат буде на його користь. Чому така впевненість? Можливо йому саме тут найпростіше «порішати»? Питання закономірне…

Після цього касаційна інстанція знову повертає справу в законне русло і починається нове коло. Головне для позивача, щоб справа потрапляла до Львівського апеляційного господарського суду! Тоді все буде гуд!

Звичайно, ми перебільшуємо та спрощуємо в своїх висловах, але суть стає зрозумілою коли до апеляційної інстанції потрапляють справи, які були розглянуті і закриті ще в 2016 році. І не на користь позивача! Нібито є нововиявлені обставини, яких по факту не виявляється… Яким буде розгляд даних справ та рішення колегії суду?

Вже незабаром в Львівському апеляційному господарському суді розпочинається розгляд чергової такої справи, в рамках масштабного спору. Вона також є ланкою всієї схеми. Навіть розуміємо, яке має бути рішення щоб задовільнити позивача.

Маємо на меті спостерігати за перебігом та фіксувати законність прийнятих рішень. Вже після першого засідання буде зрозуміло, чи не безпідставні наші підозри…