Перешкоди для іноземних інвестицій. Українські реалії

48
переглядів

В нашій країні нікого не здивуєш корупційними схемами і оборудками в будь-якій сфері життєдіяльності держави. Однак ще досі дивує нахабство та безкарність чиновників, які витрачають свою життєву енергію не на основну діяльність, а на вигадування тих самих схем та способів обдурити інвесторів – платників податків або іноземних вкладників.

Так, Публічне акціонерне товариство “Акціонерно-комерційний банк “Львів” (надалі – Банк), яке є банківською установою зі 100% іноземними швейцарсько-ісландськими інвестиціями, вже дев’ятий рік поспіль бореться з шахрайською схемою та корупційною складовою в ній.

Якщо коротко по справі, то в 2010 році Банк «Львів» уклав кредитні договори з товариством з обмеженою відповідальністю “Ізолфа Україна” (надалі – ТзОВ “Ізолфа Україна”), тобто за два роки Банк видав кредит даній організації на загальну суму 18 600 033,50 грн.

Як з’ясувалось пізніше такі кошти отримані та використані з явними ознаками кримінально карних діянь, а саме – шахрайство с фінансовими ресурсами, підробка документів, розкрадання, вчинене умисно, за попередньою змовою групи осіб в особливо великих розмірах, відмивання коштів, та інше. Отже, зрозуміло, що ТзОВ “Ізолфа Україна” отримані кошти повертати не збиралась. Кошти було “подеребанено” між засновниками ТзОВ “Ізолфа Україна”. Організатором та виконавцем такої злочинної схеми є один з засновників, громадянин України Свирида Олександр Миколайович, 08.07.1967 р. н., місце реєстрації 45006, Волинська обл., м. Ковель, вул. Лугова, буд. 8, відоме місце проживання:  м. Київ, вул. Липська, 15, кв. 64. Він був основним діячем в цій схемі, і зловживаючи довірою заволодів грошима Банку.

Саме після отримання ТзОВ “Ізолфа Україна” кредитних коштів Свирида О.М. розбудовує в елітному місці – смт  Козин маєток загальною площею понад 1000 м.кв. на земельній ділянці в пів гектара.

З цього приводу Банк неодноразово звертався до правоохоронних органів, але результатів розслідування не має до цього часу.

Розуміючи критичність ситуації та нахабність позичальника, Банку нічого не залишалось як звернутись до суду за для захисту своїх майнових прав та законних інтересів, які були порушені незаконними діями Свириди О.М., як поручителя ТОВ «Ізолфа Україна».

Все було спокійно, перша інстанція повністю задовольнила позовні вимоги ПАТ АКБ «Львів», Рішення набрало законної сили після апеляційного та касаційного оскарження та за ним 04.06.2013 було відкрите виконавче провадження старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Думанською А. Л. на підставі виконавчого листа Печерського районного суду м. Києва від 14.05.2013 № 2-3781/12.

По даній справі Банк неодноразово намагався накласти арешт на майно Свириди О.М., що вдалося лише з 3-ї спроби. Тільки 13.02.2013 року було Печерським райсудом було винесене рішення про накладення арешту на майно Свириди О.М.

А ось тут починається найцікавіше, позичальник Свирида О.М., весь цей час і не збирався віддавати своє «чесно зароблене» майно. Домовившись зі своїми колегами-товаришами Ткачуком А. С. та Лоїком О. В., розробили план для ухилення від виконання своїх зобов’язань перед Банком та недопущення примусового стягнення належного йому майна, ВЖЕ за наявності діючої ухвали Печерського районного суду від 13.02.2013 року про накладення арешту на все майно Свириди О.М.

В наступні два дні, 14 та 15 лютого 2013 року, після прийняття ухвали, Свирида О.М. переоформив усе своє рухоме та нерухоме майно на третіх осіб, а саме на Ткачука А. С. та Лоїка О. В., у тому числі будинок: Київська обл., Обухівський район, смт  Козин, вул. Старокиївська, 2/18.

Було укладено ряд незаконних цивільно-правових договорів, які підписані заднім числом.  Зокрема, Договір позики від 27.12.2012, Договір іпотеки від 27.12.2012, Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 27.12.2012, Договір купівлі-продажу житлового будинку з відстрочкою платежу від 27.11.2013 за реєстровим № 1717, Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.11.2013 за реєстровим № 1720, Договір купівлі-продажу земельної ділянки з відстрочкою платежу від 27.11.2013 за реєстровим №1723.

Такі обставини Банком були виявлені в ході виконання рішення Печерського райсуду м. Києва в порядку виконавчого провадження. При проведенні виконавчих дій по арешту та опису майна Свириди О.М. (будинку с земельною ділянкою). Тому Банк був змушений звернутися з новим позовом про визнання таких правочинів та переоформлення власності Свириди на інших осіб незаконними.

Спочатку по таких справах все відбувалося за законом. Суди 1-ї та апеляційної інстанцій прийняли повністю законні рішення на користь Банку. Але у суду касаційної інстанції (на той час ВССУ) була своя “думка”. Він скасував повністю законні та обґрунтовані рішення, а справу   направив на новий розгляд.

При новому розгляді такої справи суд 1-ї інстанції прийняв законне рішення на користь Банку, але у судів апеляційної та касаційної інстанції вже була інша чітка позиція, фактично ці суди стали на бік шахраїв. Що і наштовхує на думку, чи була позиція суду об’єктивною та неупередженою? Чи мав вплив на суд Свирида, який всіляко намагається уникнути відповідальності? І нарешті, чи зацікавлені судді, безпосередньо, у затягуванні даної справи?

Навіть Верховний Суд України не розібрався в такій доволі ясній ситуації. Банк 4 рази подавав до Верховного Суду України касаційні скарги з наданням судових рішень по аналогічних справах, де суди якраз ставали на бік таких постраждалих, як Банк.

Тут я поясню. Якщо по аналогічних справах є протилежні рішення, то наявність таких протилежних судових рішень є підставою для перегляду справи спочатку. Це прописано в законі, але напевно не стосувалось колишнього складу Верховного суду, оскільки жодного рішення не було надано!

Банк ініціював нову справу про визнання недійсними рішень нотаріуса, який прийняв незаконне рішення про переоформлення власності зі Свириди на Ткачука.

І все нібито почалось добре, Банк виграв у квітні 2017 року суд в суді 1-й інстанції – Обухівському районному суді Київської області, який знову ж таки виніс повністю законне та обґрунтоване рішення  на користь Банку.

Але “чудеса” з цією справою не припинилися. У листопаді 2017 року тоді ще Апеляційний суд Київської області (вже припинив свою діяльність) закрив по даній справі провадження фактично відмовивши Банку в захисті його прав. Позиція суду була абсурдна – така справа має розглядатися в порядку адміністративного, а не цивільного провадження. Найцікавіше те, що на той час вже більше року усі суди України дотримувалися виконання спільного рішення палат Верховного суду України (адміністративної, цивільної та господарської), що подібні справи мають розглядати саме в порядку цивільного провадження. Але Апеляційного суду Київської області, це не стосується, бо в нього “свій” процесуальний закон.

Тільки звернення о новоствореного Верховного суду України наразі дає позитивні результати. Так Велика Палата Верховного суду України скасувала явно незаконне рішення  Апеляційного суду Київської області і направила справу до  розгляду вже в новостворений Київський апеляційний суд, де ця справа наразі і перебуває на розгляді.

Дуже хочеться сподіватися, що справедливість буде, адже зміни в структурі судової влади і державному керівництві країни, в цілому, дають надію на не неупереджене судочинство та укріплення демократичних принципів держави.

Такі справи як ця, лише підривають авторитет України серед іноземних інвесторів, більшість з яких спілкуються у бізнесовому просторі і спостерігають за світовими тенденціями. Існує навіть “Реєстр корумпованих чиновників та суддів України”, який був створений за сприяння закордонних інвесторів. Він спрямований на захист іноземних кредиторів і уникнення подібних справ. Всі чиновники, які потрапляють в даного реєстру, підлягають пильному фінансовому контролю збоку західних країн, у разі перебування їх або їх родичів на території країн ЄС.

(https://antikor.com.ua/articles/294314-zarubehnye_investory_sozdajut_reestr_korrumpirovannyh_chinovnikov_i_sudej_ukrainy).